16 травня 2013 року Україна свят- куватиме п'ятиріччя з дня вступу до Світової організації торгівлі (далі – СОТ). За цей досить нетривалий час нашу країну неодноразово вже звину- вачували у тому, що вона порушує свої зобов'язання в СОТ. Усе почалося із за- стосування 13% імпортної надбавки для цілей поліпшення платіжного балансу у 2009 році. Потім наробила галасу за- явка України на перегляд зв'язаних ста- вок мит для 371 (!) товарної позиції, що de facto розглядається основними тор- говельними партнерами як перепого- дження умов членства України в СОТ. Ще однією «неприємною несподіван- кою» для членів СОТ стало опубліку- вання в середині березня 2013 року рі- шення про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну легко- вих автомобілів незалежно від країни походження та експорту, яке було при- йнято ще 28 квітня 2012 року (фактич- но майже через рік після прийняття). Так, представники США і ЄС вислови- ли своє занепокоєння такими діями, оскільки відповідні заходи мають над- звичайний характер і застосовуються для негайного усунення значної шко- ди, заподіяної значним, різким, рапто- вим та нещодавнім зростанням імпор- ту, та вказані заходи повинні через рік лібералізуватися. Так, Україну, з легкої руки пана Майкла Пунке, посла США при СОТ, почали називати «порушни- ком спокою».
Нещодавно торговельних партне- рів України знову «збурило» запрова- дження Кабінетом Міністрів України неавтоматичного ліцензування та квот щодо імпорту в Україну коксівного ву- гілля та коксу, про що й піде мова далі у цій статті.
Передісторія
Зазначене неавтоматичне ліцензу- вання та квоти були запроваджені По- становою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Ка- бінету Міністрів України від 19 грудня 2012 р. № 1201» від 13 березня 2013 р. № 225 (далі – Постанова), яка набра- ла чинності з 27 квітня 2013 р. до 31 грудня 2013 р.
Відповідно до Аналізу регуляторно- го впливу Постанови, розміщеного на сайті Міністерства енергетики та ву- гільної промисловості України (далі – Міненерговугілля), квоти застосовані з наступною метою:
(а) підтримка вугледобувних під- приємств, обігові кошти яких уже сут- тєво скоротилися через зупинку від- вантаження коксівного вугілля, а тому підприємства не виплачують заробітну плату вчасно, що призводить до зрос- тання соціальної напруги у вугледобув- них регіонах і може призвести до зу- пинки окремих шахт;
(б) на складах вуглевидобувних підприємств накопичуються значні за- лишки коксівного вугілля, що може при- звести до самозаймань на шахтах, що може спричинити виникнення загро- зи здоров'ю та життю людей, які знахо- дяться у підземних виробітках, а також населення, яке знаходиться у техноло- гічних будівлях та прилеглих до шахт територіях;
(в) протидіяти постійно зрос- таючому імпорту. Так, для прикладу, у 2009 році в Україну було імпортова- но 7,5 млн тонн коксівного вугілля, у 2010 році – 9,1 млн тонн, а у 2011 році – 10,7 млн тонн, а тільки за 11 місяців 2012 року було імпортовано близько 12 млн тонн коксівного вугілля, що пе- ревищує обсяги імпорту за 2009, 2010 та 2011 роки.
Більше того, відповідно до вказано- го Аналізу запровадження режиму лі- цензування дасть можливість прогно- зувати надходження імпорту в Україну коксівного вугілля, а на підставі прогно- зу надходження імпорту в Україну кок- сівного вугілля приймати ефективні рі- шення щодо планованого видобутку та розподілу вітчизняного коксівного ву- гілля. Як наслідок, це дасть можливість поліпшити становище вітчизняної вуг- ледобувної галузі та одного з її напрям- ків – виробництва коксівного вугілля, що є в національних інтересах держа- ви. Окрім того, Міненерговугілля зазна- чає, що альтернативних заходів, окрім квотування та ліцензування, немає, а відповідно до міжнародної практики застосування ліцензування імпорту є найоперативнішим та найефективні- шим заходом для вирішення окресле- них негативних тенденцій.
Більше того, розробник проекту вважає, що застосування ліцензуван- ня імпорту в Україну товарів відповідає вимогам СОТ та багатосторон- нім і двостороннім міжнарод- ним угодам, вимоги яких Укра- їна зобов'язалася виконувати. А чи дійсно це так?
Загальна заборона кількісних обмежень у СОТ
Як відомо, одним з основних принципів СОТ є те, що регулю- вання міжнародної торгівлі по- винно здійснюватися за допо- могою тарифів, а не кількісних обмежень, що знайшло своє пря- ме відображення в ст. XI ГАТТ, яка прямо забороняє будь-які експортні та імпортні заборони і обмеження, крім податків, мит чи інших зборів. Заборона кількіс- них обмежень є підтвердженням того, що тарифи – це «переваж- ні» заходи захисту згідно з ГАТТ. Кількісні обмеження є абсолют- ними обмеженнями імпорту, вод- ночас як тарифи такими не є. На відміну від тарифів, що дозволя- ють найефективнішим конкурен- там імпортувати товар, кількісні обмеження, як правило, мають «руйнівний» вплив на торгівлю (trade-distorting effect), їх розподіл може бути проблематичним, а за- стосування – непрозорим.
Винятки із зазначеної заборони
ГАТТ передбачає низку об- ставин, за наявності яких чле- ни СОТ можуть застосовувати заходи, що суперечать зазначе- ній вище забороні (у тому чис- лі імпортні квоти), викладеній у ст. XI ГАТТ, а саме:
(1) винятки, передбачені ст. XI:2 ГАТТ;
(2) загальні винятки, перед- бачені ст. ХХ ГАТТ;
(3) заходи, пов'язані з на- ціональною безпекою згідно зі ст. ХХI ГАТТ;
(4) обмеження, пов'язані зі станом платіжного балансу, пе- редбачені ст. XII ГАТТ (для розви- нених країн) і ст. XVIII (b) ГАТТ (для країн, що розвиваються), а також Домовленістю щодо поло- жень про платіжний баланс ГАТТ (далі – Домовленість).
Винятки, передбачені ст. XI:2 ГАТТ
Ст. XI:2 ГАТТ прямо передба- чає низку винятків, а саме:
(а) заборони чи обмеження експорту, які тимчасово застосо- вуються з метою попередження чи послаблення критичного де- фіциту харчових продуктів або інших товарів, що мають ваго- ме значення для експортуючої сторони;
(б) заборони чи обмеження імпорту або експорту, необхідні у зв'язку із застосуванням стан- дартів або правил класифікації, визначення сорту чи реалізації товарів у міжнародній торгівлі;
(в) обмеження імпор- ту будь-якого сільськогоспо- дарського товару чи продукту рибальства.
Аналіз зазначених вище винят- ків дає підстави стверджувати, що ліцензування та квотування коксівного вугілля не може бути обґрунтовано жодним із наведе- них винятків.
Загальні винятки, передбачені ст. ХХ ГАТТ
Ст. ХХ ГАТТ прямо дозволяє членам СОТ відступати від будь- яких положень ГАТТ, якщо вони спрямовані на досягнення на- ступних цілей, перелік яких є вичерпним:
(a) необхідних для захисту суспільної моралі;
(b) необхідних для захисту життя чи здоров'я людей, тварин та рослин;
(c) що стосуються імпорту чи експорту золота або срібла;
(d) необхідних для забез- печення дотримання законів чи нормативних актів, які не знахо- дяться у протиріччі з ГАТТ, вклю- чаючи закони та нормативні акти щодо митних процедур, монопо- лій, захисту патентів, торгових марок та авторських прав, а та- кож попередження обманної практики;
(e) що стосуються продук- тів праці ув'язнених;
(f) які вводяться для захис- ту національних скарбів худож- нього, історичного чи археоло- гічного значення;
(g) що стосуються збере- ження природних ресурсів, які вичерпуються, якщо такі заходи застосовуються разом з обмежен- ням внутрішнього виробництва чи споживання;
(h) пов'язаних з обмежен- ням експорту вітчизняних матері- алів, необхідного для забезпечен- ня достатньою кількістю таких матеріалів вітчизняної перероб- ної промисловості протягом пе- ріодів, коли внутрішня ціна на такі матеріали утримується на рівні, нижчому за світову ціну в результаті впровадження уря- дом плану стабілізації, за умови, що такі обмеження не повинні призводити до зростання екс- порту такою галуззю вітчизня- ної промисловості чи до захисту такої галузі вітчизняної промис- ловості і не повинні порушувати положення цієї Угоди стосовно недискримінації;
(i) суттєвих для придбан- ня чи розподілу товарів, кількість яких є недостатньою скрізь чи у певній місцевості, за умови, що будь-які такі заходи повинні бути сумісні з принципом, що всі сто- рони мають право на справедли- ву частку у міжнародному поста- чанні таких товарів і що будь-які такі заходи, які є несумісними з іншими положенням Угоди, по- винні бути зупинені як тіль- ки умови, що призвели до них, зникнуть...».
З огляду на те, що ст. ХХ ГАТТ дозволяє членам СОТ застосову- вати навіть прямо заборонені за- ходи (наприклад, імпортні кво- ти), практикою вирішення спорів у СОТ передбачено безліч вимог, дотримання яких членами СОТ є обов'язковим при зверненні до ст. ХХ ГАТТ. При цьому існують окре- мі вимоги для кожного з винят- ків, але, як правило, усі вони по- лягають у наступному:
(1) захід, що порушує поло- ження ГАТТ і застосування якого «виправдовується» з посиланням на ст. ХХ ГАТТ (далі – захід), має застосовуватися з метою реаліза- ції політики, спрямованої на до- сягнення тієї чи іншої мети, пе- редбаченої в ст. ХХ ГАТТ;
(2) захід повинен бути не- обхідним для досягнення цілей відповідної політики. Згідно з практикою вирішення спорів у СОТ захід вважається необхід- ним, якщо: (а) він сприяє досяг- ненню поставленої мети; (б) таке сприяння є істотним; (в) відсут- ній альтернативний захід, що має менш негативні наслідки для між- народної торгівлі, але дозволяє досягти поставлених цілей.
(3) захід повинен застосову- ватися з дотриманням вступних положень ст. XX ГАТТ, тобто та- ким чином, щоб він не був засо- бом довільної або невиправданої дискримінації між державами, в яких переважають однакові умо- ви, або прихованим обмеженням міжнародної торгівлі.
Додатково, член СОТ, який за- проваджує обмеження і посила- ється на ст. XX ГАТТ, повинен ба- зувати свою позицію на наукових дослідженнях (наприклад, таких, що доводять заподіяння певним товаром шкоди здоров'ю чи жит- тю населення), а не на голослів- них твердженнях.
The content of this article is intended to provide a general guide to the subject matter. Specialist advice should be sought about your specific circumstances.